Медитація у свідомленості звуків та думок.
Сідаємо у позу з прямою спиною.
Можемо робити цю медитацію окремо,
Або як продовження медитації у свідомленості тіла та дихання.
Тіло продовжує дихати,
Даючи нам стабільну основу.
Усвідомлюємо наше дихання.
Спостерігаємо від початку вдиху до кінця видиху.
Тепер звернемо увагу на звуки,
Що долинають до нас звідусіль – здалеку чи зблизька,
Знизу чи зверху,
Справа чи зліва,
Зсередини нашого тіла.
Підмічаємо тенденцію характеризувати звуки,
Автоматично оцінювати,
Приємні вони чи неприємні.
Звертаємо увагу,
Як легко звуки створюють емоційний фон та відчуття в тілі або викликають думки.
Старайтеся сприймати звуки у їхній первісній формі,
Не наче ви чуєте їх вперше – гучність,
Тональність,
Ритм,
Послідовність.
Звертаємо увагу,
Що більшість звуків складні і складаються з більш простих звуків,
Переплетених між собою.
Чуйно сприймаємо найменші деталі щодо звуків.
Звуки виникають самі собою і так само зникають.
Чуємо більш тихі звуки на фоні тих,
Що більш помітні.
Чуємо паузи між звуками.
Навіть в абсолютній тиші ми чуємо звуки власного дихання,
Биття серця,
Легкий свист у вухах.
Наші вуха підсилюють навіть найтихіші звуки для нас.
Культивуємо відчуття цікавості,
Що ми чуємо таке багатство звуків,
Яке ми часто сприймаємо як належне,
Або намагаємося уникнути їх,
Бо звикли вважати їх неприємними звуками.
Сприйняття звуків та власних відчуттів з настановою новачка відкриває нам багатий світ спокою та врівноваженості,
Що завжди є поруч,
Що заспокоює та плекає нашу психіку.
Практикуючи цю медитацію,
Ви сприймаєте будь-які звуки з готовністю та радістю.
Симфонія життя,
Симфонія теперішнього моменту.
Ця практика навчить вас сприймати будь-які звуки,
Свист лампи,
Годіння машин чи кондиціонерів,
Як частину природи,
Як безцінну частину теперішнього моменту.
Збережіть це відчуття протягом усього дня.
Перейдемо із звуків на наші думки.
Так само,
Як і звуки,
Думки виникають самі собою.
Це можуть бути думки про те,
Що ви робите зараз,
Чи що будете робити потім.
Думки про минуле,
Чи фантазії про майбутнє.
Так само,
Як і звуки,
Поза нашим контролем думки долинають до нас з-під свідомості.
Спостерігаємо за думками з цікавістю та відкритістю.
Не судимо наші думки і не відштовхуємо їх.
Даємо їм приходити,
Існувати недовго та розчинятися.
Кожна думка як потяг,
Що приходить на станцію нашого розуму.
Зазвичай наша свідомість автоматично заскакує в потяг,
Губиться в ньому та слідує туди,
Куди несуть її думки.
Так,
Як і зі звуками,
Ми можемо сприймати думки як ментальні події,
Що виникають без нашого відома.
Спостерігаємо,
Як думки приходять і уходять.
Якщо ви помічаєте,
Що ваш розум опинився у вирі думок і вже не спостерігає за ними ззовні,
Відмітьте це,
Привітайте себе і відновіть ваш намір просто спостерігати за думками.
Якщо свідомість багато разів губиться в думках,
Повертайтеся до дихання і після декількох вдихів знову переходьте до спостереження за думками.
Звертайте увагу на паузу між думками.
Як відчувається спокійний розум?
Якщо думок багато і пауз немає,
Спостерігайте за цією рікою думок.
Усвідомленість – це не відсутність думок,
Це постійне сприйняття думок як ментальних подій,
Які з'являються та щизають,
А ми спостерігаємо за ними не наче збоку.
Між нашими думками та нашою свідомістю є відстань.
Свідомість як небо,
Думки як хмари на небі.
Іноді малі,
І світлі,
Іноді великі,
І похмурі,
Але хмари проходять,
А небо лишається.
Ця практика тренує нас ідентифікувати себе зі свідомістю,
А не змінливими думками.
Це звільняє нас та дає свободу вибору.
Спостерігаючи за думками,
Ми починаємо помічати,
Як багато відчуттів та емоцій пов'язані з думками.
Сприймаємо ці емоції та відчуваємо,
Як вони розчиняються разом із думками.
Чим більше усвідомлено ми сприймаємо цей зв'язок,
Тим менший вплив мають думки та емоції на наш стан та наші дії.
Тим більш виваженою та мудрою буде наша поведінка.
Тепер сприймаємо все,
Що відбувається.
Дихання,
Відчуття,
Звуки,
Думки.
Проведемо деякий час у такій відкритій свідомості.
Повертаємо увагу до дихання,
До відчуттів у тілі.
Проникнемося нашим станом усвідомленості,
Щоб пронести його через увесь залишок дня.
Поступово змінюємо позу,
Розплющуємо очі.
І пам'ятаємо,
Що спокій та рівновага завжди поруч,
На відстані лише одного подиху.
