Ми живемо в дуже неспокійний час.
Війна,
Безліч обмежень,
Геополітична нестабільність,
Пандемія глобальна – все це є джерелом стресу та страждання.
Як же подбати про себе в ці складні часи?
Часто ми намагаємося змінити світ і речі навколо себе,
Які насправді не піддаються змінам.
І наростає момент,
Коли ми усвідомлюємо,
Що це не допомагає відчути безпеку та спокій.
Та коли трапляються труднощі,
Ми нарешті можемо проявити турботу до себе і привести свій психоемоційний стан у більш-менш гармонійний стан,
Виявляючи доброзичливість та співчуття до себе.
Багатьом людям нелегко дається відчуття співчуття до себе,
Тому що вони відчувають почуття нікчемності і схильні до самокритики.
Деяким здається,
Що багато думати про себе егоїстично,
Або що це потурення собі.
Ми також обумовлені нашою культурою,
Яка говорить,
Що потрібно дебати та відчувати співчуття більше до інших,
Ніж до себе.
Співчуття до інших – це дуже добре,
Але хто буде дбати про себе,
Про нас?
Ми всі народжуємося із врожденою здатністю до самоспівчуття,
Але іноді,
Щоб отримати доступ до нього,
Потрібно активувати його у себе в мозку.
Потрібна деяка практика,
Щоб налагодити ті нейронні зв'язки,
Які ведуть нас до співчуття до самих,
А не до самокритики.
Почнемо з того,
Що повернемося до теперішнього моменту і відчуйте стопи на підлозі або сідалищі,
Кістки на сидінні.
Вибудовуємо відчуття внутрішньої гори.
Гребет тягнеться вгору до неба.
Чуваємо заземлення через з'єднання з поверхнею.
Чуваємо у тілі стійкість,
Стійкість гори.
Відпускаємо усі думки про майбутнє,
Про те,
Що навколо,
Про інших.
Зараз дуже важливо відпустити на час цієї практики.
Відпускаємо думки.
Направляємо увагу на своє тіло і усвідомлюємо,
Як тіло дихає.
Слідуємо за усією протяжністю вдиху і всією довжиною видуху.
Як намір на цю практику згадуємо і поєднуємося з труднощами або болем,
Які ми зараз відчуваємо.
Можливо,
Вибираємо не дуже саму серйозну проблему в житті,
Але щось помірно важке чи болюче.
Згадуємо цю труднощі в умі настільки яскраво,
Наскільки можемо.
Важливо не аналізувати і шукати,
Хто винний.
Замість цього привносимо думки та емоції,
Які з нею пов'язані.
І відчуваємо ці труднощі у тілі.
І перший крок – використовуємо наші навички усвідомлення,
Щоб усвідомити цей момент,
Коли ми відчуваємо біль або труднощі у своєму житті.
Дозволяємо собі повністю усвідомити свої думки,
Емоції або телесні відчуття,
Пов'язані з цією складністю.
Як це все відчувається?
Де саме це в тілі?
Чи можу я дозволити собі відчути цей неприємний досвід,
Не уникаючи і борючись?
Розвернутися на зустріч і привнести дбайливе ставлення до свого болю.
Наче ви на руках тримаєте немовля.
Аккуратно і дбайливо.
Так і по відношенню до свого болю.
Зараз.
Потім знаходимо підходящі для себе слова та добрим м'яким внутрішнім голосом говоримо собі щось на кшталт.
Це дуже боляче.
Це насправді завдає мені біль.
У мене в житті є ця складність.
Я звик боротися з нею.
Це викликає стрес.
Потім плавно переходимо до наступного кроку.
Страждання – це частина життя.
Нагадуємо собі,
Що труднощі – це частина людського досвіду.
Всі відчувають біль і стикаються з труднощами в житті.
Нагадуємо собі про нашу спільну людську природу.
Про то,
Що у нас різні життя в історії,
Але людський досвід один і той же.
Часами всі боремося із труднощами.
Тому відчувати такі складності – це абсолютно нормально.
Потім знову робимо вибір добрим м'яким голосом сказати собі слова,
Що підходять у цей момент.
Все в порядку.
Я не один.
Я не одна.
Інші люди теж борються з труднощами.
Нам усім іноді доводиться проходити через тяжкі моменти.
Зіткнутися з труднощами – це частина життя.
Це те,
Що робить нас людьми.
Нагадуємо собі,
Що зіткнутися з труднощами – це нормально.
І крок третій.
Нехай я буду добрий до себе.
Знаходимо спосіб,
Щоб втішити себе дотиком.
Кладемо руку,
Наприклад,
На серце.
Або беремо себе за руку,
Або ніжно обіймаємо себе.
Відчуваємо свої власні добрі дотики.
Можливо,
Запитуємо себе,
Що мені потрібно почути прямо зараз,
Щоб виявити себе доброту.
Потім так само,
Як ви би втішали свого друга чи подругу,
Говоримо себе добрим і м'яким голосом те,
Що підходить найбільше.
Все буде добре.
У тебе є я.
Ми з усім упораємося.
Або,
Можливо,
Використовуємо якусь із цих фраз.
Нехай у мене вистачить сили пройти через це.
Нехай я буду добрий до себе в цей важкий час.
Нехай у моєму серці буде мир.
Нехай мені вистачить терпіння.
Нехай я зможу прийняти себе,
Як є.
Нехай я дозволю собі відчути цей біль і прожити його.
Бо біль не мнуча,
Але страждання – це вибір.
М'яко повертаємось у тіло,
Усе тіло,
Яке сидить тут.
Відчуваємо емоції,
Толки,
Тілесні відчуття.
М'яко завершуємо.
Нехай все буде добре.
