У нас сьогодні одна з тих медитацій,
Які,
Кажуть,
Розріджують нашу карму,
Щоб далі в своєму житті,
Не тільки в медитації,
Ми могли почати жити з такого глибшого рівня розуміння первинного життя в собі,
Проявляючи свою реалізацію з внутрішньої любові,
З прийняття себе,
Хто я є.
А ми,
Коли народилися,
Нам інструкцію не дали,
Що це треба робити,
І виникли такі ситуації в житті,
Що створюють неприйняття,
Незадоволення від тих обставин,
Які є.
А суспільство розвивається таким чином,
Що більшість людей страждає з цим неприйняттям себе.
І не приймаючи себе,
Нас світ не приймає.
Невже нас можуть полюбити,
Якщо ми себе не любимо?
Це створює такий клубок,
Виток подій,
Які ще більше підсилюють внутрішній розпал неприйняттям.
Варто це робити,
Сказати собі,
Я люблю і приймаю себе.
Важливо розуміти,
Що таке прийняття.
Інколи,
Коли важко,
Тіло реагує зі своєї тваринної природи,
Є емоційно-психоемоційна реакція,
Захищати себе гормонально,
Збалансувати,
Підтримати або гормональну радості,
Або адреналіну.
І потім вже тільки взяти якусь програму розумову,
Проактивну чи проактивну реакцію,
Вже кожен з вас сам обирає на рівні свідомості.
Але реакція тіла,
Вона первинна,
Якщо ми не розвинули цю практику усвідомлення з себе.
Навіть,
Коли практика є і усвідомленість є,
Бувають моменти,
Коли просто тіло втрачає ресурс.
Немає сну,
Немає вітамінів,
Наприклад,
Групи Б,
Магнію.
І перші моменти трапляються так,
Що автомобіль,
На якому ми їдемо,
Він починає ламатися.
Чим на більших швидкостях ми роз'ягналися,
Тим потрібно дбати частіше про ТО.
І сьогодні ми з вами дбаємо про ТО.
Наша нервова система і прийняття – це розуміння.
Розуміння,
Що мій життєвий шлях може бути не ідеальним.
Можуть траплятися моменти,
Коли зникає ресурс,
Коли ми втрачаємо те,
Що здобули.
І це нормально.
Бо на зміну приходять моменти,
Коли ми ростемо,
Коли ми розвиваємося.
І такий динамічний шлях стимулює тільки наш розвиток.
Тому що в світі так закономірно побудовані всі речі – день,
Ніч.
А в багатьох розумних людей,
Відомих людей,
Ось такі шляхи теж були.
Це той момент,
Коли ми відштовхнемося і підніємося вище,
Чи це той момент,
Коли ми себе поховаємо.
Краще брати перший варіант і для цього прийняти себе.
Розуміючи,
Що важко,
Розуміючи,
Що це реакції тіла.
Щоб я не сказав,
Жахливо,
Це всього лиш імпульс між двома клітинами.
Ви – це цей імпульс.
Так,
Але ж сказати «я не це тіло,
Я не це розум» в стані відторнення – це буде ще глибше неприйняття,
Коли тіло покаже,
Хто тут головний.
Але важливо ця єдність,
Коли тіло моє,
Але тіло ваше буде,
Коли ви здорові,
Тоді ви керуєте тілом,
Але ви – радтіло.
Тому що зовнішні ситуації настільки критичні,
Тут потрібно балансувати.
Знову підемо в практику.
Це не зовсім медитація,
Вона медитативна практика і так називає.
Вона буде короткою – 20 хвилин.
Сядьте зручно.
Сядьте зручно і спрямуйте увагу на відчуття себе.
Відчуття,
Як тисне ваше тіло на килимок.
Як ви торкаєтесь до опора.
І переслухайте своє відчуття.
Має якийсь ще контакт в стернах,
В колінах,
В стопах.
І коли ви чули,
Що моя увага вже в контакті з собою і з опорою піді мною,
Навіть опорою вже в мені,
Більша,
Ніж в думках,
Тоді переводимо увагу на спостереження за диханням.
Як я мене є?
Швидким,
Повільним,
А може ви десь застрягаєте,
На вдохові чи на видохові.
Так.
Зробіть глибокий вдох,
Щоб втом.
Не розкривайте ребра,
Піднімайте хвилю вдоху так,
Щоб опускалися ваші плечі,
А голова витягувалась.
Вдихайте.
І повільно через ледь,
Придкриті губи,
Видихайте і відпускайте все напряження.
Зробіть відчутний протяжний видох.
І ще раз.
І прикраємо всі очі.
Видихаємо.
Тепер звертаємо увагу,
Як на розвантажилась наша психіка.
Трішки стало легше,
Вільніше,
Просторіше в відчуванні себе,
Просторіше відчування цього об'єму тіла.
І таке.
Так,
Відмічаємо.
Як дихання заспокоїлося,
Перевірте,
Як не заспокоїлося.
Наступні два вдохи,
Видохи.
А наступним вдохом перевірте,
Які паузи.
Якщо не стрягаєте,
Ви в паузах.
Якщо стрягаєте,
То в яких – перевіряйте.
Добре.
Помійте,
Ви більше в думках,
Чи увагою в тілі.
Пробуйте вийти з течії цього безкінечного потоку думок на берег.
Вийміть себе звідти на відчуття себе.
І коли ви з'єдналися з собою,
Відмітьте,
Наскільки тіло дорозслабилось,
І вже тут і зараз,
Наче,
Зникло,
Бо вони стали такими нейтральними,
Думки,
Які роблять нас нещасливими,
Які забирають наш ресурс.
Оце важливо помічати.
Відмітьте саме,
Що тут зараз мені безпечно,
З закритими очима.
Мені тут зараз більше ресурсу,
І він наростає.
І тут ми дорослабимо живіт.
Відпустіть його,
Зробіть м'якшим.
Відпустіть грудну клітку,
Напруження в ній.
В ній комфортне положення для ши.
Легко покачуємо голову вперед-назад.
Вліво-вправо і зупиняємо на більш стабільній позиції.
З центру голови дивимось на маску свого обличчя.
Відмітьте,
Наскільки вона важка і щільна,
Товста.
Тепер уявіть,
Що на вас падає приємний теплий дощ,
І ви,
Як дитина,
Радієте під цим дощем.
І кожна капля вона стікає по обличчю,
Змиваючи все темне і залишаючи щось приємне і світле.
Позвольте собі вмитися,
Просто плюснути собі приємну воду в обличчя і розчинити цю маску.
Прослабити чоло,
Щоки,
Губи,
Нижню щелибу,
Очі.
Відчуйте свої губи і зробіть легку посмішку.
Розводіть кутик його в сторони.
А цю посмішку направте в серце.
Центр грудної клітки – магічний центр.
Тут ми проживаємо ці емоції прийняття,
Неприйняття,
Дружби чи не дружби,
Почуттів з розумом.
Я відчуваю,
А тут мені так треба повестися.
І не можу,
І конфлікт,
І шия.
Розслабте шію.
Так,
А тепер відчувайте хвилю вдоху,
Видуху у всьому тілі,
Як в об'ємі.
Вам можливо зараз зрозуміти свій об'єм тіла і вилипнити з цих емоцій здомог на тіло,
На себе,
На відчування себе.
А тепер простір навколо вас відчуйте.
Кімната.
Бо найбільш який відчутний об'єм,
Кілька метрів навколо вас,
Як купло,
Шар,
Які звуки вас там оточують,
Якої форми,
Розміру,
На рівні відчуттів цей простір.
І ви помітили,
Що тут і зараз вам безпечніше,
Комфортніше.
І цей простір також має такі характеристики захисту.
А якщо щось з'являється,
Що вам загрожує,
Вийміть себе з проживання цієї емоції.
Ви знаєте,
Що у вас цей простір має свій вхід і вихід.
Але я вам скажу,
Що тут іще є один потаємний вхід і вихід.
Чарівне місце.
І це такий потаємний,
Наче,
Погріб,
Який під лозі знаходиться,
Під коверунок,
Як в дитинстві,
Куди завжди мріяли забратися.
Ми його відкриваємо,
Там сходинки.
Сходинки,
Ви,
Наче,
Злазите з будиночку на дереві.
Це будиночок,
Це простір на дереві.
І ви спускаєтесь по сходинках вниз.
Зробіть це.
А під вашими ногами зелена поляна лугових квітів.
І відчуйте їх аромат.
Проявіть цей аромат,
Якщо не можете відчути.
Та як можете,
Побачте безкінечні поля зеленої трави.
І гляньте над собою на яскраве голубе в небо.
А тепер уявіть,
Що під вашими ногами йде стежка.
Тобто можна погуляти.
Це таке захищене місце,
Про яке ніхто не знає.
Воно тільки ваше.
Та воно існує,
Але воно настільки реальне зараз.
І йдіть по стежці,
Таркайтеся стопами.
Відчуйте,
Що під вашими стопами тепла земля,
Грудочки землі.
Проявіть їх.
Проходимо поруч,
Біля лісу.
І помічаємо сильні стовбори дерев.
Великі крони,
Які створюють приємну тінь.
І шелест.
Відчуйте його.
Шелест лисця в кронах дерев.
Прив'ятються всі фактори живої наповної природи.
І з кожним вдохом відчуйте,
Як оця живість природи єднається з вами і наповнює ваше тіло з силою,
Енергією,
Здоров'ям.
Вдихайте цю свіжість.
Дивіться на безкінечну пустоту глибого неба.
Так формуйте ці нові яскраві звички.
І аж тут раптом ви переходите до будиночка.
Посеред лісу є полянка.
Там є будиночок з панорамними вікнами.
Ви заходите в нього.
І він такий яскравий,
Світлий,
Чистий.
А посередині є зручне крісло.
Дозвольте собі сісти в це крісло.
Сідайте і відчуйте під собою опору в стернах,
В тазу.
Провідь їх в ліктях,
В руках,
Руки на опорі.
І так,
Наче ви розкинулися,
Як після важкого дня,
Коли це для вас буде найкращим відпочинком.
З видухом відпустили все,
Відчули себе.
Ви в будиночку захищені.
І тут перед нами раптом з'являються картинки нашого життя,
Тих ситуацій,
Які нас забрали ресурс,
Розчарували нас.
Одна картинка,
Друга.
І з цих картинок формується образ чіткий у вас самих.
Я сам перед собою,
Як я себе бачу?
Запитайте образу себе,
Як я себе бачу.
Не малюйте його,
Запитайте.
Дивіться на нього.
Яка це?
На що він схожий?
На яку істоту?
На кого він схожий?
Вона схожа?
Як ви себе бачите?
Тільки ці картинки ситуації в житті вплинули на прийняття образу себе.
Дивіться.
І гляньте на себе в очі.
Дивіться на очі.
І знайдіть в очах,
Наче вогник світла,
Наче маленький простір чистоти.
Зацепіться за цей простір.
І побачте,
Що в цьому образі є щось незмінне,
Як проявлене безкінечне життя.
І є величезний такий грубий шар цих всіх ситуацій,
Негативного досвіду,
Який закриває від вас це світло,
Від того життя,
Яким ви являєтесь.
Цю грубу оболонку,
Яка вона у вас?
Дивіться.
Емоції приходять,
Сльози.
Давайте,
Я вволю.
Ви саме бачите зараз.
Так,
Все правильно.
А тепер,
Знайте,
Розуміння повторюйте за мною.
Ті ситуації,
Які трапилися в моєму житті,
Вони дані мені,
Можливо,
По моїй кармі.
Але я сильніше відпрацьовую цю карму вже за батьків,
За друзів,
За рідних,
Для того,
Щоб я розвивався.
І вони для мене можуть бути зараз фактором розуміння,
Коли рухатись далі.
Вони зараз уже не потрібні мені.
Вони всього лиш були досвідом,
Від якого я відштовхнувся,
Як від трампліну вверх.
Так,
Відчуйте свою грудну клітку,
Свою власну.
І відшукайте там вогник добра.
Вогник добра,
Який сформулює слово добра,
Любові.
Якщо там немає,
Там щось таке маленьке є,
Яке жевріє,
Яке світиться.
І,
Наче,
Цей промінчик свого серця киньте в образ себе.
Скажіть,
Я тебе люблю.
Ви бачите,
Як це слово,
Цей промінчик,
Може трішки розчинити цю грибомазку в образі себе.
А тепер дайте слово.
Я тебе приймаю таким,
Яким ти є.
Всі ці ситуації,
Направлені на те,
Щоб я розвивався і отримав досвід.
Я вільний,
Я живий.
Я дозволяю собі йти далі.
Так і скажіть собі,
Дозволяю рухатися по цьому життю.
Я дозволяю собі робити помилки.
І також я маю сили зараз.
Ми разом маємо сили,
Щоб йти далі і розвиватися.
Якщо ці слова йдуть з емоціями,
Зі сльозами,
Дайте всьому волю.
Скажіть,
Я безумовно люблю і приймаю себе таким,
Яким я є.
І кожне слово – любові,
Добра,
Щастя,
Яке не можна направити в образ.
Нехай це буде іще більшим запалом для вогника в вашому серці.
Доброти,
Любові,
Які ви направляєте в образ себе.
І це як світло розчинить все темряву важкість і грубу форму.
Така трансформація,
Правда,
Промінь свого серця,
Образа себе.
І підсильте його словами.
Я люблю і приймаю таким,
Яким я є.
Я дякую тобі за цей досвід.
Я знаю,
Що ми разом можемо йти далі.
Ми знаємо,
Що ми можемо бути успішні.
І домовитися з собою,
Давай ми це зробимо.
Давай ми залишимо і розпочнемо іти вперед.
Я бажаю тобі здоров'я і підсильте нашим промінчикам світло свого серця.
Я бажаю тобі добра,
Я бажаю тобі радості,
Я бажаю тобі щастя.
А тепер запалюйте свій вогник серця сильніше,
Так,
Щоб це світло вас всіх обіняло.
Світло співчуття і прощення.
Я прощаю тебе,
Я прощаю себе.
Я дозволяю собі простити себе за це все.
Дозволяю.
Ну,
Істина.
У мене є дещо більше,
Ніж в цій ситуації.
Це безкінечно любов.
Знаю я її,
Відчуваю.
Але це була любов з вашим народженням.
Як тільки мама перший раз вас обіняла і віддала,
І вам її відчути.
Як тільки ви ще,
Як душа,
І з'явилися,
Проявилися в самотілі,
Творець дав вам цю любов.
Тепер підсильте цей вогник любові і злитеся з собою.
Залишайте спокійне дихання і побачте в центрі свого чола,
Між другими,
Між другими.
Себе.
Успішними.
Тими,
Із тими емоціями,
Відчуттями,
Які ви хочете і боїтеся проявляти.
Побачте себе вільними.
Навіть якщо у вас важка робота.
Побачте себе всередині вільними.
Це зовнішня форма роботи,
Ситуації.
А всередині у вас є те,
Щоб побачити себе.
І спроєктуйте образ себе здоровому,
Щасливому.
В тих ситуаціях,
Де ви хотіли себе бачити.
Як внутрішній екран.
В центрі вашого чола,
Лобу.
Тепер встаньте з цього крісла глибоко,
Вдихні.
І скажіть,
Я люблю і приймаю себе таким,
Яким я є.
І візьміть цю впевненість.
Відкрійте двері.
І вибіжіть на природу.
Навіть з таким внутрішнім криком щастя.
Тихий,
Спокійний крик.
І тут природа около вас.
Побачте,
Відчуйте.
Наймалюйте її.
Голубе небо,
Безкрай зелені поля.
Квіт,
Аромат.
Вдихайте його.
Вирухайтеся.
Випитоція з природою.
Вона вас насуючує,
Наповнює.
Відчувайте це.
Проявляйте це.
І ви знайшли ту саму стежку,
Яка веде до дерева.
Гляньте,
Це ваш будиночок.
І там є світло твоєї кімнати,
Яку ви зараз покинули до цього.
І перед вами сходинки.
Піднімайтесь на сходинку.
Але з кожною сходинкою несять оцю впевненість і прийняття.
Одна сходинка.
Нас буде 10 сходинок.
Відчувайте,
Зупиніться.
Скажіть,
Я люблю і приймаю себе.
Друга сходинка.
Відчуйте,
Що змінилося.
І тут собі скажіть,
Я люблю і приймаю себе.
І ще більше.
Це трамплін.
Це наче опори,
Від якої я відштовхнувся йти вперед.
Третя сходинка.
Третій сходин – це те саме,
Що ви чуєте.
Тоді 10.
Відчуття емоцій,
Прийняття на четверту,
На п'яту.
А якщо щось вмикає,
Зачекайте.
Скажіть,
Я люблю і приймаю себе таким,
Яким я є.
Відчуйте,
Що ці ситуації – це як зовнішня форма проявлення,
Потрібні для моєї реалізації у самому житті.
Але знайте,
Що у вас є первинне.
І любов – це лише ті емоції,
Які можуть вирости свою первинну енергію,
Свою первинну життя,
Як проявлене творця.
Бо любов – це найщиріше,
Що ми пізнаємо в самому житті.
І щастя,
І воно у вас є.
Несіть це на цьому 8,
9,
10.
Якщо ми зараз піднімемося в кімнату,
Перевірте,
Чи збереглося це відчуття.
Якщо так,
Сідайте в кімнату,
Закривайте цей люк,
Засовуйте коврик.
І ви знаєте,
Що вам тут зараз достатньо.
Під вами є опора.
Ви чуєте,
Як ваш таз сидить на опорі,
Як тисне на неї,
Як ваші стерна впираються в опору,
Коліна,
Стопи.
І ви дихаєте.
Гляньте,
Наступних два вдохи і видихаєте.
Яким це дихання є?
А тепер помійте,
Наскільки воно є приємнішим для вас,
Коли це прийняття відбулось.
Воно ваше,
Воно у вас.
І ви дихаєте.
Тепер гляньте,
Які паузи наступних вдохів і видихань.
Добре.
І ось тут подивіться на ясність свого розуму.
І подивіться,
Коли ви не описуєте з позиції розуму,
А просто вживаєте це відчуття себе,
Коли немає розуміння,
Що оце суто нога,
Це тіло,
Це ті звуки.
От просто все як рух.
Гляньте на цю ясність,
Що ви можете обмирати свою реакцію.
Давайте в медитації скажіть,
Що я тобі дам медитації.
І вони допоможуть мені розвиватися.
Це більше глибини ясності розуму,
Проактивності.
Коли я буду напрацьовувати,
Дайте собі якусь домовленість,
Винагороду,
Я буду робити практику медитації,
Наприклад,
Напрацьовувати цю проактивність,
Ясність розуму,
І виберу реакції на ситуацію.
Ситуація – це реальність.
А відповідальність не саме в своїх реакціях.
Я розумію,
Що в моїх реакціях є,
Скажіть.
Я не завжди стабільний,
І моє тіло не завжди стабільне.
І соціум на мене може тиснути.
Є сім'я.
Але що б не було,
Моя існа природа від цього не змінюється.
Навіть час не знає початку і кінця.
І скажіть собі,
Що я,
Як винагороду,
Дам тобі медитації,
Коли ми з'єднаємось.
З чимось глибшим.
І домовтеся зі своїм тілом.
Попросіть,
Або навіть,
Так скажіть,
Ми кладаємо угоду.
Ти не хворієш.
Ти здоровий,
Здорова.
Ти активний,
Активна.
А я тобі даю медитацію.
І ми живемо разом.
Знову себе ще раз обійміть.
Зберігаючи цю ясність розуму,
Ясність вибору і розуміння,
Куди рухатись,
Дихання глибшим і глибшим.
Так,
Щоб відчули рух в руках і в ногах.
І привнесіть оці відчуття прийняття,
Любов і розуміння,
Як далі рухатися.
Що робити?
Що розвивати в собі?
Реакцію.
Розумієте,
Що моя реакція – це ось цей вибір,
Який я прийняв.
Оцей вибір треба робити.
Ситуації вони завжди будуть.
Є ще гірші ситуації.
І відкривайте очі соборозуміння.
Ось,
Наше практику завершено.
Тепер ви вільні йти,
Реалізовуватися,
Робити звичні справи.
Складайте її друзям,
Складайте своїм батькам цю практику медитації.
Нехай вона буде для вас час від часу цією зоною опори,
Від якої ви міжтогонитеся вверх.
Інколи потрібно її повторяти,
Поки не сформується навик розуміння для прийняття.
А в медитації ми знайдемо звільнення від стрягання певних емоцій,
Звідти ясність розуму і вибір.
Але знаєте,
Просто працюйте з собою,
Зовні зміниться все.
Але ж інколи воно 20 років формувалося.
Не чекайте,
Що воно за медитацію,
Чи за рік.
Хоча б деякий час.
Але йдіть в цьому напрямку,
Щоб все змінилося.
З собою,
Не більше туди все зміняти.
З себе.
Все.
Я вам всім дякую,
Друзі.
Кожного з вас є щось розумне,
Світле,
Чисте,
Наче любов,
Наче творець.
Ну,
Якщо ви зараз це не знаєте,
Колись перевіримо.
Я вам все дякую.
