Вітаю вас!
Сьогодні буде практика прощення батьків та прийняття себе і наповнення любов'ю.
Ви молодці,
Що приділили цей час для глибокої роботи з собою і не тільки.
Для чого ми будемо робити цю практику?
Тут іде річ про програми наших батьків,
Якими вони жили,
Які ми теж взяли.
Замітьте,
Не вони нам дали,
А ми їх взяли,
Оскільки ми самі обрали цих батьків.
Ми до них прийшли і були наче чистий лист,
І з них все щитували.
Прощення – це більше за все розуміння батьків,
Розуміння їхнього життя і тих ситуацій,
В яких вони були.
І чому все це так трапилось?
Чому важко простити?
Тому що в собі тримаємо якусь образу тягар,
Що залишиться від певних ситуацій в минулому,
У своєму серці,
Угляді гніву,
Неприйняття.
Але в тих ситуаціях,
В яких жили наші батьки,
Ті речі,
Які з ними траплялися в той же час,
Вони,
Можливо,
Не дозволялися робити по-іншому.
І насправді все наші образи на батьків неприйняття були тільки з позиції дитини.
Чому так?
Тому що зараз вже ті батьки надмірно торбуються чи хвилюються за своїх дітей.
Відповідно,
Якщо є це хвилювання,
Ми для них залишаємося дітьми,
Вони вимагають від нас,
Щоб ми грали роль дитини,
А ми цю роль для них граємо.
А як дитини реагують на ситуації?
Швидко?
Прямо?
І тоді неравдумуючи?
Тобто реакція на реакцію,
Якщо виникає незгода або відчуття обезцінення.
І те,
Як ми ставимося до своїх батьків,
Є дзеркалом того,
Як ми ставимося до самих себе.
І ось тут,
Не приймаючи своїх батьків,
Ми і себе не приймаємо.
Якщо контактуємо з батьками в розмові телефоном,
То коли закінчилася розмова,
Залишається внутрішня розмова з образом одного з батьків.
І знайте,
Що цей образ є копією нас самих.
І проявляючи негативні емоції на образ батьків,
Свої пам'яті,
Свої увазі,
Тому що вони направлені на нас самих же.
І це створює безкінечний вхід напруження і блоків тілі,
Що проявляється в першу чергу у вигляді проблем з опорою.
Ось просто емоції гніву на батьків напружують різні структури втазу.
Це пояснює психосоматика.
І скажіть,
Воно вам потрібно?
Вам хочеться з цими симптомами жити?
Якщо ми не приймаємо своїх батьків,
То проєкти їх програм сприйняття світу будуть завжди в нашому житті в багатьох ситуаціях.
Оскільки неприйняття – це коли ми в собі створюємо конфлікт з тими програмами,
Які в нас є від батьків,
І ми їх не приймаємо,
Але водночас і виконуємо,
На жаль,
Не свідомо.
І практика прощення батьків – це набагато глибше,
Ніж просто прощення.
Це практика розуміння цих програм,
Які є в батьків,
І водночас проявляються в нас.
Від того,
Щоб ми стали свідомими і самі обирали,
Потрібна нам ця програма повоїнки чи ні,
Стали відповідальними за своє життя.
І простити не значить забути чи продушити в собі емоції гніву.
Простити – це зрозуміти їх,
Чому вони так поступили,
А потім реалізувати собі,
Ось ці їхні погляди на життя,
На світ,
Як вони жили до цього,
Як вони сприймали цей світ.
І під цим ґрунтується велике розуміння,
Що я дорослий,
І я маю вибір.
Також ваш вибір не має нікому шкодити,
Ні вам,
Ні іншим навколо.
Але все ж таки не потрібно поводитися чи ніяти так,
Як це робили наші батьки.
Ми стаємо свідомі,
Ми маємо можливість обдумати ситуацію і зробити вибір.
І ось саме в цій практиці нам потрібно зрозуміти своїх батьків,
В яких життєвих ситуаціях вони були,
Як до цього їх виховували батьки,
І як все це вплинуло на ваших батьків і на вас.
Можливо,
Вашим батькам було важко,
Можливо,
Вони запутилися,
І з цієї позиції не змогли вийти.
І все ж таки зробили максимум для того,
Щоб ви були зараз тут,
Щоб дати вам своє тепло і любов так,
Як могли.
І як би це не звучало жорстко,
Якщо ми будемо сприймати своїх батьків на глибшому рівні розуміння всього життя і своєї єдиної цілі – статись щасливими,
То ми просто зрозуміємо,
Що не могло бути іще важче,
Ніж нам зараз.
Вони запутилися,
Вони вже в такому незнаній,
Хто вони є,
І,
Можливо,
Хтось сильно страждає.
Вони втратили цей контакт з нами,
Зі своїми дітьми.
Їм іще важче.
І тут може проявитися глибоке спочуття,
Милосердя та прощання.
А ви в цей час можете відпустити зі свого серця цей накопичений тягар,
Який є в кожному з нас,
І просто сказати «Я прощаю тебе»,
Наче відпускаю.
Це є нейтральною в мені.
Простити – найперше це зрозуміти.
Друге – централізувати в собі ось цю важкість,
Що ми отримували в результаті життя і конфліктів з ними.
Все це перестає мати значення,
Оскільки я починаю розуміти,
Що вам іще важче.
Ви могли заплутатися.
Частково це техніка з психології,
Яку я запозичив у Вадима Санжарова,
Але роблю її з більшої глибини і власних навпрацювань.
І чому ви маєте робити цю практику?
Так,
Як ми ставимося за своїх батьків зараз,
Так і до нас будуть ставитись наші діти.
Якщо ми не приймаємо себе,
Ми також не приймаємо світ навколо.
І світ нас також не приймає.
Нас не можуть полюбити,
Якщо ми себе не любимо.
Ось такі от речі.
Тому якраз зараз прийшов саме той час,
Щоб стати свідомими.
І ми з вами підемо в глибоку і дуже потужну практику.
Практика,
Яка нас трансформує,
Яка нас готує до дечого більшого.
Вона нам дуже потрібна.
Це та основа,
Це та опора.
Якщо вона нестабільна,
Все,
Що ми можемо збудувати,
Зруйнується.
Лише питання в часі.
А час нас обмежений.
Ми смертні,
Ми маємо помирати тут.
Тож потрібно зараз розпочати своє життя з міцної опори.
Тож з прийняттям батьків та себе розпочнеться щасливе життя.
Давайте відкриємо в себе любов,
Зрозуміємо своїх батьків і побачимо в них щось більше,
Глибше проявлене життя.
Те,
Що спільне у всіх нас.
Батьки хотіли дати лише найкраще.
І нехай прийде у ваше серце розуміння та співчуття,
А за ним прощення і прийняття.
Ви хочете далі жити з цим тягарем в грудні кліці,
В своєму серці?
Чи просто сьогодні розпрощаєтесь з ним і станете цілісними?
Давайте зараз з вами.
Ми станемо вільними для чогось нового.
І зараз ми з вами перейдемо до практики,
До найглибшої практики медитації,
Прощення батьків,
Прийняття себе і наповнення любові.
До цього ми обираємо саме зручну позицію для нашого тіла,
Так,
Щоб нам було максимально комфортно.
Важно робити це сидячи,
Можна з опорою під таз,
Спином,
Навіть сісти на стільчик.
Вам має бути комфортно як в спані,
Так і в ногах.
Блазка,
Прислухайте моїх слів.
І в цьому стані подивіться на простір навколо.
Робіть глибокий вдох.
Віддохом прикрійте очі,
Вдихайте все напруження.
І подивіться тепер всередину.
Відмітьте,
Як вся увага розвернулася всередину вас.
І в цьому стані зникло все те,
Що зараз нас відволікало.
Є лише тільки ми.
І відмітьте,
Як ми відчуваємо опору.
Як наше тіло,
Наш таз,
Стегна,
Коліна тиснуть в опору,
Віддають свою вагу в опору.
Відмітьте ось цей контакт вашого тіла з опорою.
Проживіть його більше-більше.
І ось тепер,
Відмітьте,
Як на фоні цього контакту скидається і напруження на фоні дихання.
Повністю скидається все напруження на фоні дихання.
Ви всього лиш відмічайте свій стан,
Свої відчуття.
А що у вас?
Відмітьте,
Наскільки живіт розслабленим.
Як він рухається на вдохові і на видихові.
І зараз не потрібно втручатися в процес дихання.
Просто відмічайте те,
Що є.
Те,
Як ви дихаєте.
Те,
Як дихання проявлене у вашому тілі.
Наскільки воно високо піднімається в грудну клітку,
Плечі.
Ваші руки теж лежать комфортно.
Відмітьте таз або долонями на стегнах.
Відмічайте,
Як ваше тіло наповнюється на вдохові,
Наповнюється його об'єм.
І з видухом повітря покидає все тіло.
Наступає фаза розслаблення.
І ми зараз,
Мамо,
Деякий час поспостерігаємо за диханням.
І за диханням здовж хребта.
Звольте собі вирівняти спою спину.
Відмітьте,
Що у вас є вертикальна візь,
Яка проходить між центром тазу і верхівкою голови.
І навколо цієї вертикальної осі,
Будь ласка,
Відбудуйте все своє тіло.
Вирівняйте поперек грудну клітку.
Дозвольте своїм плечам опуститися і провиснути під багою рук.
Опускаємо ліве плече і праве.
Розслабте свою шию.
Подайте потилоцю трішечки назад.
І потягніться уявно верхівкою головою вверх.
Ось,
Відмітте свій вертикальний візь тіла.
Добре.
І зараз ми будемо спостерігати,
Як рухається потік повітря здовж нашого хребта.
На вдохові наш хребет витягується від тазу до верхівки голови.
З видихом хребет зжимається.
І зараз дозвольте собі ліву руку покласти на центр живота,
На попок,
Праву на грудну клітку.
І просто спостерігайте за диханням під руками,
Як на вдохові включається живіт,
Потім грудна клітка,
Видох з грудної клітки,
Живота.
Просто відмічайте,
Як рухається по черзі ваші руки.
Вдох в ліву руку,
Живіт.
Відмічаємо,
Як припіднімається ліва рука.
Потім вдох до грудну клітку,
Припіднімається права рука.
І видихаємо.
Відмічаємо,
Як по черзі наші руки вдавливаються в тіло.
Але при цьому намагайтеся не втручатися в дихання,
Нехай воно відбувається таким,
Яким є.
Просто його робить живота.
Відмічайте рух під руками.
І це наче хвиля,
Яка наростає,
Потім знову спадає і наростає.
І відмітьте ось цю плавність дихання під своїми руками.
Наскільки плавно руки змінюють одна одна.
Як по черзі руки припіднімаються і опускаються.
І цей рух переходить в потік хвилю.
При цьому відчуйте зараз свою опору при цьому диханні.
Відчуйте вагу свого тіла.
Більш повно,
Ліпше проживіть її.
І відмітьте те,
Що на фоні дихання скинувся і ще більше напруження,
Воно стало легше.
Відмітьте своє обличчя,
Відпустіть м'ясо лобу,
Очей,
Послабте щуки,
Нижню щель,
Або дозвольте нижню щель підпровиснути під своєю вагою.
Зараз відмітьте,
Наскільки ваше дихання стало більш поверхневим,
Повільнішим,
Розслабленішим.
І,
Можливо,
У вас зараз з'явилися уже паузи після вдоху і паузи після видоху.
Що такі є?
Відмітьте,
Яка пауза є довшою після вдоху?
Чи після видоху?
Бути як в одній,
Так і в другій?
І ви вже знаєте,
Що вдох починається в живіт,
Потім в грудну клітку,
Руки по черзі припіднімаються.
Так же саме видовжується наш хребет.
Тому на вдохові ми будемо себе увагою проглажувати вздовж хребта,
Як він розкривається від крижу,
Від центру тазу до верхівки голови.
На глибині вдоху піднімаємося.
В паузі після вдоху залишаємося увагою у верхівці голови.
З видохом опускаємося до центру тазу.
В паузі залишаємося там,
В центрі тазу,
В центрі живота.
Починається новий вдох,
Припіднімається ліва рука,
Права видовжується хребет,
І ми спостерігаємо увагою,
Де ми виростаємо,
Залишаємося в паузі після вдоху у верхівці голови.
З видохом ми так само плавно спускаємося вздовж хребта і залишаємося в паузі після видоху.
Продовжуємо супроводжувати ось таке дихання увагою,
Кользити увагою вздовж хребта.
І зараз руки можна відпустити,
Попласти на долоні біля тазу,
Або так,
Як вам зручно.
Добре,
Відмічаємо своє дихання.
І ще раз відмічаємо те,
Як рухається наш хребет.
На вдохи витягується хребет за хребцем.
Відмічаємо і піднімаємося вверх.
З видохом спускаємося вниз до тазу.
І ось тут може вже втрачатися контакт,
Як ми дихаємо,
І відчуття,
Що вдох відбувається через весь об'єм корпусу.
І це нормально.
Це всього лиш більш глибше усвідомлення себе.
І це нам зараз потрібно.
Добре,
Відпустіть будь-які ідеї з диханням.
Просто міжцілісно відмітте себе.
Як я себе відчуваю?
Як скинулося фонове напруження на рівні тіла,
Дихання,
Стало майже думок,
Увага,
Значить,
Дорозслабилась і стала більш концентрованою в тілі.
І тут дозвольте собі відчути,
Як вам зараз,
Наскільки стало тихіше і спокійніше,
Що в цьому стані мені безпечно.
Відмітте,
Як на цей стан безпеки,
Нерозуміння,
Реагує тіло ще глибшим розслабленим.
І зараз давайте відмітимо своє обличчя.
Розслабимо всі м'язи його.
Розслабимо двох.
Очі,
М'язи навколо очей,
Ліву і праву щоку,
Губи.
Відпустимо нижню щелибу.
Відмітте центр грудної клітки,
Як і там зараз у вас відчуття.
І ми зараз з вами відмітимо котикі свої губи.
І дозвольте собі зробити легку посмішку.
Розвести котикі губи в сторони,
Але цю посмішку направити в глибину у себе,
В своє серце.
Посміхаємося собі.
Відмітте,
Як на рівні грудної клітки щось розчиняється.
Стає спокійніше,
Легше погратися цією посмішкою,
Яка направила всередину вас.
Добре,
Ми можемо себе трансформувати.
Зробити так,
Щоб в своєму серці,
Проживали лише позитивні емоції,
Приймали і любили себе.
І ось тут грудна клітка серця – це магічний простір,
Хід до цих емоцій,
Щастя,
Любові.
Нам всього лише потрібно роз'єднатися з тими емоціями,
Які підтримують нас на пружині.
І зараз я попрошу вас усвідомити себе,
Своє тіло,
Весь його об'єм повністю цілісно,
Від верхівки голови до стоп.
Як ви себе відчуваєте?
Добре.
А також відмітте той простір,
Ту кімнату,
В якій ви зараз знаходитеся.
Як ви відчуваєте цей об'єм?
Так?
І уявимо,
Що в цьому просторі,
В якому ми знаходимося,
Є двері,
Магічні двері.
Ми можемо їх відкрити.
І відчуйте,
Як ми стопами торкаємося до опори,
Відкриваємо двері і переходимо на стежку,
На таку приємну стежку з теплим піском.
І ця стежка проходить через дуже гарні місця природи.
Ви самі для себе можете створити своє комфортне,
Улюблене місце.
Для мене це – зелені поля з квітами,
Ароматний запах трави.
Коли я йду по стежці,
Відчуваю,
Як торкаються мої стопи до опори,
До землі.
Проживіть цей стан глибше.
Нехай цей стан буде наповненням вас самими хорошими,
Позитивними емоціями.
Відчуваємо шелест кров-дерев,
Лисця від вітру,
Легкі потоки повітря,
Приємного сонця.
І подивимося вверх на яскраве,
Глибоке,
Голубе мимо.
Наповнюємося тут.
В цьому стані розчиняється будь-які напруження.
А ви наповніти цією енергією природи.
Проживіть її.
Візьміть все,
Що вона хоче вам дати.
І через деякий час ми приходимо в ще один простір.
Біла,
Яскрава,
Гарна,
Велика кімната,
Серед якої є крісло.
Велике,
Зручне,
Обісне крісло.
Саме комфортне крісло,
Можливо,
Про яке ви колись мріяли.
І ми можемо в нього сісти.
І відчути,
Як це відбулося.
Склонник тут з опорою в цьому кріслі.
З опорою в тозу,
В стернах,
В стопах.
Ми поставили їх на опору,
На землю.
Відчути,
Що наші руки лежать на опорі.
Повністю розслабитись.
Відпустити це напруження.
Добре.
Дуже добре.
І ось тепер перед нами з'являється образ мами.
І це має бути біологічна мама.
І неважливо,
Наскільки ви чітко уявляєте образ,
Чи це просто присутність енергії,
Чи це яскравий,
Чіткий образ.
Але він є.
І ви це відчуваєте.
І просто подивіться на свою маму.
Подивіться на неї,
Як на звичайну людину,
Як на жінку,
Яка жила,
Яка є зараз.
Подивіться на її життя,
Яке воно було.
Шлях,
Який вона пройшла.
І пробування її.
І в когось з вас вже могли з'явитися емоції,
Сльози.
Нехай вони і будуть.
Не змінюйте свого місцеположення.
Просто дивіться на свою маму.
У вас виникає співчуття милосердя і все добре.
І,
Можливо,
Вже в когось з вас приходить розуміння.
Розуміння і ще глибші співпереживання.
Розуміння того,
Що у мами могло бути багато ситуацій,
Які для неї створювали певні життєві умови.
І з позиції цього життєвого досвіду вона могла діяти.
Але ви дивіться в її очі і,
Можливо,
Ви бачите ще щось.
Незважаючи на всі ситуації,
Ви бачите вогник любові в її очах.
І це той вогник,
З яким ми маємо зацепитися.
Це той вогник,
Який і в нас підтримує життя.
І ось,
Коли приходить таке розуміння,
Що у мами могло бути життя,
І воно не зовсім було ідеальним.
І з позиції цього життєвого досвіду вона хотіла вам дати цей вогник любові.
І дала його.
І в цьому розумінні,
Можна сказати,
Я прощаю тебе за все.
І ось тут перераховуйте.
Занурять своє серце увагу,
Запитайте,
Що було.
Іначе корок,
Пробка виходить з нашого серця і дозволите своїм емоціям,
Переживанням витекти.
Перераховуйте за все,
Що ви готові зараз пробачити свою маму.
За все,
На що ви ображалися.
Те,
Що,
Можливо,
Мама не проділала часу,
Десь,
Можливо,
Підвищила голос,
Кричала,
Або,
Можливо,
Взагалі,
Уникала в деяких ситуаціях,
Не допомагала.
Так?
Все,
Що створювало вам дискомфорт.
Я прощаю тебе.
І наважтеся,
Дозвольте собі сказати все.
Сказати все,
Що вони наважилися вживу.
Це тільки ви і образ.
Але це живий образ,
Це живі переживання.
Дозвольте витекти всім емоціям з вашого серця.
І як тільки не стануть цих емоцій,
Серце наповниться любов'ю.
Підмічайте,
Як все легше стає з кожним словом.
І цей процес зараз буде запускатися.
Виговоріться,
Скажіть те,
Що ви ніколи наважилися.
І відчуйте,
Наскільки легкості з'являється в вашому тілі.
Добре.
Прощення – це зворотній процес.
Дозвольте і ви випросити маму прощення за те,
Що ви могли зробити не так.
Спорюйте до вашої мами.
Дискомфортно для неї,
Коли ваші дії лишали посадок на її серці.
Перерахуйте ті речі,
За які ви зараз хотіли випросити прощення мамі.
Так же саме,
Нехай вони просто витечуть з вас.
Це всього лиш відбувається в центрі нашої грудної клітки.
Ця вся магія зараз проходить там.
І як тільки ви наважитесь,
Як тільки ви дозволите собі здатися,
Тут немає я і ти,
І кого потрібно захищати.
Тут є ми.
Ми,
Які об'єднані разом,
Єдиним життям.
І дозвольте собі сказати все,
Що залишає також і у вас певний посадок у вашому серці.
Добре.
І відмічайте,
Як в замін важкості грудній клітці приходить легкість.
Легкість і,
Можливо,
Світло.
Світло,
Яке наповне любов'ю і щастям.
Світло,
Якого стало набагато більше,
Ніж було на початку.
Так?
І постепро мені світло,
Щастя направте на свою маму.
Наповніть її світлом любові.
Наповніть її світлом радості.
Наповніть її світлом здоров'я.
Відмітьте,
Як зміниться сприйняття образу вашої мами.
Наскільки ви бачите цей образ нейтральним,
Прозорим і легким.
Наскільки зміниться ваше сприйняття цього образу.
І подумки в своєму серці.
Направте такі слова,
Ідеї.
Я бажаю тобі щастя.
Я бажаю тобі любові.
Я бажаю тобі добра.
Я бажаю тобі здоров'я.
Добре.
Відпустіть образ мами і відмітьте себе.
Відмітьте,
Що змінилося у вас.
Наскільки по-новому ви почали сприймати себе більш цілісними.
І відчуйте зараз ту опору,
Яку створює тіло на зручний стілець,
На зручне крісло,
На якому ви сидите.
Опора в тазу,
В стопах,
В стегнах.
Відмітьте свою спину,
Яка віддає свою вагову опору.
Відмітьте,
Наскільки вам стало тихіше і спокійніше зараз.
І тепер до нас може прийти образ тата.
Той образ,
Який є.
Те,
Як ми його сприймаємо.
І неважливо,
Наскільки він чіткий,
Чи це просто з енергії.
Це має бути біологічний тата.
І просто подивіться на нього.
Просто дивіться.
І відмчити свої відчуття,
Що в нас важкий з'являється в тілі.
Чи навпаки вже з'являється відчуття розуміння.
Чи з'являється відчуття такого милосердя.
Коли ми теж бачимо його як живу людину.
Яке було своє життя.
Яке був свій життєвий шлях.
І можливо у вашого тата були такі життєві ситуації,
В яких він міг запутатись.
І когось настільки сильно,
Що наступні його вчинки вам не зрозуміли.
Але можливо він тільки так міг виразити свою любов до нас.
Просто дивіться на цей образ.
І можливо ви відчуєте,
Що і в образі тата є вогник любові.
Поза цим образом,
Поза цим шаблоном поведінки,
Є щось живе.
Те,
Що наповнює його життя і те,
Що дало вам життя.
Енергія любові.
Тому що батьки,
Вони вас хотіли.
Ви сюди прийшли не так просто.
Ви самі обрали цих батьків.
І зараз дозвольте наважтися сказати,
Що я прощаю тебе.
І перерахувати ті речі,
За які ви готові просити свого тата.
І це буде відчуття,
Коли з кожним словом зникатиме важкість у вашому серці,
В центрі грудної клітки.
І наважтеся зараз.
Дозвольте всім емоціям,
Переживанням витикти з вашого серця.
Звільніть своє серце для світла любові.
Наважтеся сказати всі ті речі,
Які не робили до цього,
Які не казали до цього.
Тут є тільки ви і більш ніколи вас ніхто не чує.
Дозвольте,
Говоріть,
Не зупиняйтеся.
І як тільки ви запустите цей процес,
Він вже не припинятиметься.
Я прощаю тебе за те,
Що ти не приділяв уваги мені і,
Можливо,
Моїй мамі.
Можливо,
Я не відчував від тебе любові.
Наважтеся сказати все.
Можливо,
Ти взагалі покинув нас.
Але в нас є глибше розуміння,
Що в тому стані,
Який був тата,
Йому було ще важче.
Він,
Можливо,
Дуже сильно страждав.
Більше страждання,
Ніж спрачування уливнього.
Глибоке розчарування,
Біз комфорту і напруження.
І він не міг звільнитися від цих емоцій.
Не міг вийти.
І нехай у вас буде до тата співпереживання,
Співчуття.
І через це співчуття дозвольте проявити милосердя і свою любов.
Простіть його за все.
І прощень — це зворотній процес.
І ти мене простив.
Перераховуйте ті речі,
За які ви хотіли би попросити прощення у свого тата.
Ті,
Які,
На вашу думку,
Лишають і в нього осадок на серці від наших вчинків.
І не важливо,
Є у вас багато слів,
Чим тільки пустота.
Але всього лиш є розуміння.
Є розуміння того,
Що ми — єдине життя.
І могли бути ситуації,
Які розвели то,
Що ми маємо.
Але в цих ситуаціях нам батьки намагались знати любов.
І дозвольте зараз відмітити з себе своє серце,
Нескільки зараз там стало більше простору.
Проявилися відчуття любові,
Милосердя,
Співчуття.
І це наче вогник,
Який розпалюється в вашому тілі.
Світло,
Яке заповнює все ваше тіло.
І дозвольте це світло любові направити в її образ.
Образ свого тата.
Наповніть його світлом любові.
Поділіться з ним цією любовю,
Якщо в ній нема.
Якщо в ній втратив,
Дозвольте собі це зробити.
Наповніть його світлом любові.
І відмічайте,
Як щось змінюється у вас самих.
Добре,
Дуже добре.
І зараз підсильте цей стан своєму серці.
Подумки,
Проживіть такі слова.
Направте їх в образ свого тата.
Я бажаю тобі щастя.
Я бажаю тобі любові.
Я бажаю тобі здоров'я.
Я бажаю тобі добра.
Так,
Ви молодці,
Молодці.
Дякую.
Подякуйте собі за все,
Що зараз ви змогли зробити,
Сказати.
І відчуйте по-новому себе.
Що зараз у вас змінилося,
Наскільки ви відчуваєте більш наповненими цілісними себе.
Так,
Відчуйте під собою опору,
Яку створює таз,
Стопи.
Так,
Опору в спинку.
Чудово.
Йдемо далі.
І зараз запросить образ дуже особливої людини.
Поле своєї уваги в своє серце.
Це буде ви самі.
Подивіться на себе,
Подивіться,
Як ви сприймаєте себе.
Так,
Скільки цей образ є цілісним,
Образ себе.
Чи можливо цей образ є образ істоти,
Яка вже загнана в код.
Яке вже дуже сильне напруження.
І яке дуже важко жити,
Яке боїться життя.
Це образ людини з розпрямленими плечами.
Так,
Великий образ.
І просто дивіться,
Дивіться на себе.
І можливо в цьому погляді у вас вже з'являється співчуття,
Співчуття милосердя.
А це милосердя розуміння,
Що могли бути ті життєві ситуації,
В яких я міг запутатись.
Але я розумію то,
Що ці всі ситуації направлені лише на те,
Щоб я різ,
Щоб я розвивався,
Щоб я трансформувався.
І після цього тільки піднімався все вище,
Вище і вище.
І тут дозвольте просити себе за дівчинки,
Які лишають нашому серці певний тягар,
Певну важкість.
Просіть себе за все.
Тут є тільки ви.
І нам не потрібно ні перед ким звітувати.
Просіть себе за всі ті речі,
Які залишають у вас усадок,
Важкість в родній клітці,
Важкість у вашому серці.
Перераховуйте все те,
За що ви хотіли себе пробачити.
Так?
Дуже добре.
А тепер з позиції розуміння ми можемо також і сказати,
Що я приймаю тебе,
Яким ти є,
Якою ти є.
Світ приймає тебе.
Світ тебе любить.
Я тебе люблю.
Бог тебе любить.
Так?
І ось тут наповнити себе любов'ю.
Скажіть,
Я люблю тебе.
Я люблю себе.
Я бажаю тобі щастя.
І наповнюйте себе,
Образ себе,
Світлом любов'ї.
Наповніть свій образ світлом щастя,
Зі свого серця.
Максимально проявіть це світло.
Трансформуйте його в потік любов'ї,
Потік світла щастя.
Так?
І дозвольте обіняти себе,
Стати єдиними,
Згодитися з собою,
Стати цілісними.
Так?
Відчуйте під собою опору.
Відчуйте,
Як змінилося сприйняття себе.
Добре.
Як тільки ми проявили співчуття,
Милосердя і прощення,
Щось у нас змінилося.
І надалі знайте,
Що всередцеві ситуації лиш дані нам для того,
Щоб ми росли,
Трансформувалися і розвивалися.
І ми вже дорослі.
Нам не потрібно грати роль дитини для наших батьків.
Ми маємо вибір,
Ми можемо обдумати і після цього прийняти рішення.
Так?
Ми маємо вибір,
Нам ніхто не забороняє сказати те,
Що ми думаємо,
Але передньо оцінити всі за і проти.
Не ревувати відразу.
І зараз ми переносимося з вами на ту поляну,
На якій ми насичувалися енергією природи.
Дозвольте відчути контакт своїх стоп з землею,
І ти постежся,
Відчувати запах трави,
Свіжість,
Повітря,
Чути шелест листів кроних дерев,
Побачити яскраве,
Глибоке,
Глибе небо,
Відчути енергію природи,
Яка нас підтримує.
І ми повертаємося в той простір,
Де ми зараз є,
Тут і зараз,
Простір нашої кімнати.
І відчуйте те місце,
На якому ви зараз сидите,
Відчути контакт тіла з опорою,
Так?
Контакт,
Який створює наше тіло і ту вагу,
Яку ми зараз проживаємо.
І відмітте центр горної клітки.
Там що змінилося?
Там відбулася магія,
Там відбулася трансформація,
Там відчувається легкість.
І відмітте свій стан.
Там з'явилося світло,
І це світло — любов і щастя.
Звольте цьому світлу,
Цьому джерелу світу,
Вогнику,
Розширитися,
Запам'ятати все ваше тіло.
Ми є любов,
Любов є в кожному з нас.
І відчуття цієї любові з'являється лише тоді,
Коли з'являються емоції,
Які були до цього,
Або які ми спрактували в майбутнє життя.
І тепер зрозуміння того,
Хто ми є,
Що ми є дорослі,
Що ми маємо вибір,
Так?
Зрозуміння тих життєвих ситуацій,
Щоб дані нам були для того,
Щоб я отримав досвід,
Щоб я розвивався,
Ставав щасливим,
Щоб я духовно розвивався,
Щоб я ділився з людьми і щастям,
Так?
І з позиції цього досвіду ми можемо повернутися тут і тепер,
З диханням відчути своє тіло,
Направити глибокий вдох в руки,
В стопи,
Зробити більш форсованим видих.
І тут буде поступово правляти щелимку світла в очах.
І тепер ми знову побачимо простір,
З якого починали практику.
Наповніть цей простір світлим любов'ю зі свого серця.
І можливо,
В цьому простирі є близькі люди.
Наповніть їх також.
Можливо,
Там поруч і батьки.
Просто підійдіть і обійміть їх.
Дозвольте,
І вживу це зробити.
Добре.
Я вам всім дякую за практику.
Ви всі молодці.
Дякую вам.
