Медитація - повернення до відчуття Я живий (особлива)

Техніка виконання медитації - спостерігаючи за рухом в собі, утримуйте увагу на відчуттях тиші, і в той же час відмічайте глибшу тишу, яка наступає вслід за спостереженням руху в тілі. В тиші дозвольте собі ще глибше зануритися в стан проживання нероздільного життя в нас і навколо, єдиної незмінної реальності.

Background Music from Elan Music
License code: EYTjDj0GBKD3

Transcript

І я вітаю кожного на медитації для міцного відновлення,

Для заглиблення в ту суть,

Ким ми являємось через самодослідження.

Як я знаю,

Що я живий?

Ну,

Це з розуму буде пошук.

А як я відчуваю,

Як може відчуватися,

Що я живий?

І це відчуття повертає нас до рідного дому,

До стану себе,

Де зникає білість рождання.

І ми з'єднуємося з глибиною своєї сутності,

Без слів.

Кожного це виходить.

Просто це рівень глибини різний,

І часу також.

Тобто самодослідження,

Переживання себе,

Як може відчуватися,

Що я живий,

Це найшвидший вхід в медитацію і спостереження за життям.

І найперше,

Для медитації потрібна мотивація.

Для чого мені це?

Тому що зараз у вас саме складно сісти у практику з рівною спиною.

Тіло втомлене,

Фізично,

Можливо десь невиспане.

І певні емоційні відбитки теж в тілі створили умови,

Коли сидіти рівно незручно.

І звичайно,

Якщо ви мотивовані,

Якщо вам це цікаво,

Ви прийдете,

Ви знайдете зручне положення.

І це дуже важливо,

Підготуватися,

Бути готовим до медитації.

Відчувати,

З яким ми станом і намірами йдемо в цю практику.

Медитація — це те саме простое,

Що може повернути нам спокій і чим варто користуватися.

Тож,

Давайте підготуємося до медитації,

Сядемо зручно,

Рівно.

І розпочнемо.

Так,

Під час війни питання здається дивним.

Ми,

Чесно кажучи,

Забуваємо,

Що ми дихаємо,

Що ось воно тіло,

І таке тіло,

Воно десь може боліти,

А я йду знову в ті обставини,

Які викликають біль.

Як переживається,

Що я живий?

Не кажу про тіло і про розум.

Як це переживається?

Іти інтуїтивно,

За цими словами,

І переживати все,

Що є.

Тому що це набір,

Набір всього життя.

Просто зануритися в нього дуже глибоко і не оцінювати.

Давайте ми спробуємо.

Підхід,

Як завжди,

Рівне положення,

Зручне положення тіла.

Внутрішня мотивація,

Для чого я тут,

Переосмислює,

Чим нам хотілося йти в самодослідження,

Емоційне відновлення,

Створення чогось нового в світі,

Бо стара матриця,

Фармацийна система,

Яка поглядає на нас,

Вона не дає цього розвитку.

Ми самі повинні йти до себе.

І в цьому положенні направляємо увагу на опору в ногах та зум.

Тепер руки.

І інтуїтивно зрозуміємо,

Відчуємо форму свого тіла.

Знаємо,

Що це демон,

Можливо,

Хтось лежить,

Як це відчувається.

Тепер звернемо увагу,

А де в цій формі є рух,

Де він найбільш проявлений.

Це витягування і зжимання,

Розслаблення,

Віддихання.

Пробуйте не включати контроль дихання,

Бо ми було до цього,

І ви почали за ним стежити.

І будемо далі.

І тіло об'ємне.

І вся ця об'ємність,

Вона рухається.

І щоб більше глибшого відчути,

Можливо,

Стабілізувати,

Давайте спробуємо розтягувати своє дихання.

Хай буде монотонним,

Плавним.

Ми не поглиблім,

А розтягуємо,

Щоб відчути більш об'ємність себе.

І це буде витягування вверх.

І увага піде вверх.

І відчуємо,

Як з видухом фаза витягування змінюється,

Розслаблення.

І ще зробимо повільніший віддох,

Відчуваючи більше своєї об'ємності.

Інтуїтивний,

Як виходить.

І увага,

Щоб це все підніметься вверх.

І видох на стежник.

І довгий,

Монотонний.

І з видухом ви розслабляєте маску обличчя.

Нижню щелу,

По горлу.

Плечі опустяться.

Рудну клітку розслабите.

І живіт.

Видох можна зробити через лазь відкриті губи,

Наступний.

І ще повільніше.

І ще довше.

Досліджуємо,

Переживаємо свою об'ємність.

І в цій об'ємності прибираємо напруження.

Відпускаємо напруження.

Відпускаємо напруження.

Відпускаємо напруження.

Відпускаємо напруження.

Відпускаємо напруження.

І вже з'являються миті,

Коли ми можемо переживати стан спокою.

Можливо,

Це буде більш проявлено в паузі після видиху.

І коли ви досінули певний рівень спокою,

Тут можна переживати дещо цікавіше.

Як вся ця об'ємність,

Точніше її границі,

Теж рухається на вдохові і на видохові.

Десь просто менше,

Десь більше.

Пробуйте сприйняти весь цей рух.

І для глибшої концентрації ми зараз можемо з'єднати дві руки великими і вказивними пальцями,

А всі інші будуть перехрещені.

Сприймаємо на слух.

І розслабимо такому положенні руки на деякий час.

Не треба постійно відчути,

Коли захочете просто відкрити долоні.

Спостерігаємо за рухом всієї об'ємності,

Або її границі.

Від природного вдоху,

Видиху і розслаблення.

Розслаблення розтає.

Іначе щільність границь нашого об'єму,

Нашої форми розливається.

І думки – це те,

Що ви помічаєте так само,

Як і дихання в тілі.

І я усвідомлюючи,

Що через інструмент увагу бачать їх.

І є процес,

Коли ми розпізнали себе серед думок,

А не серед спостережень за тілом.

Це усвідомлення.

Розпізнаючи себе,

Що ми в думках,

Ми ввертаємося до тіла і нічим не боремося.

Бажання боротьби – це так само.

Думка – це так само проявлення розуму.

Нічого.

А якщо втрачається вся об'ємність,

Ми пробуємо на частини тіла.

Давайте об'ємність нижче тазу.

Як воно реагує на вдох і видох.

Якщо ви ще не відпустили контроль дихання – зробіть це.

Ми хочемо швидше вдихнути і видихнути,

Бо думаємо,

Або інтуїтивно сприймаються,

Що це дихання,

Якби я буду дихати швидше,

Приведе до закінчення практики.

Ні,

Нема куди поспішати.

Якщо нема куди поспішати,

То я можу відпустити контроль дихання.

А тепер спостерігаємо за об'ємністю плечей і рук.

В плечовому відділі буде ще відчуватися дихання.

Якщо рухаються плечі,

Цей рук буде передаватися далі на кінці океану.

Тобто проживання руху,

Якби границя цієї верхньої частини тіла грудного відділу рук.

І вони також реагують на розслаблення в паузі після видиху.

Є розширення,

Є розслаблення границь,

А є пауза,

В якій ці границі наче розмиваються ще більше.

Ми можемо в такому процесі пам'ятати глибинні форми напруження і децентруйтивно дорозслабимо весь плечовий відділ.

А руки стануть дуже важкими.

Тепер шия і голова.

Є певна об'ємність цієї частини тіла,

І вона реагує на те рух,

Що проявляється через дох і видих та паузу.

Спостерігайте за змінами границь цього об'єму.

Голова може стати важкою,

І ви можете відчути,

Як протікає кров в сидинах.

А можливо,

Відтікає,

І більш ясно з'являється сприйняття.

Розслабилася шия.

І тепер повністю вся наша об'ємність тілесної форми,

Фізичної,

Щільної,

Як об'єм.

І вже дихання ми не контролюємо,

Бо контролюємо менше.

Можна відпустити,

Бо нема куди поспішати.

І відстежив,

Як вся об'ємність тіла реагує на вдох і видих.

І,

Знаєте,

Сприйняття об'ємності щораз змінюється.

Певно,

Ви зараз приймаєте себе дещо більшими.

І це нормально.

Можливо,

Надто розум запитує,

Що нічого не бачить.

Це не важливо.

Ви помічаєте ці думки так само,

Як і дихання в своїй формі.

Вертаємось до інтуїтивного процесу проживання.

Зміни границ вашої об'ємності від вдоху,

Видиху і наростаючого розслаблення в паузі після видиху.

І ми сюди,

На цей процес,

Вертаємо увагу,

Розпізнаючи себе серед думок.

Це повернення теж дуже важливе.

І ви розпізнаєте,

Який глибокий спокій пішла.

Сама спокою перестала бути активні якісь переживання і думки,

Що зібрали ваш ресурс.

І,

Певно,

Вам вже приємніше з собою.

Переживаючи себе,

Наростає певна радість,

Комфорт.

Об'ємність себе.

А в чому ви?

Те невидиме,

Пустое місце.

Те невидиме пустотне безкінечність навколо нас.

Від землі до кінця атмосфери.

Ми в цьому.

Це нас наповнює.

І ми обмінюємося з цим простором,

З видихом.

Як переживається ця пустотність?

В якій ми живемо?

Що є газом?

Що підтримує життя на рівні тіла?

Є об'ємність кімнат.

Є певна об'ємність дещо більшого простору,

Наче район великого міста або села,

Парку.

І в цій об'ємності є інші люди.

Є дерево,

Є рослинність,

Яка очищає цей пустотний простір.

Робить його таким,

Що ми можемо сприймати,

Споживати.

Ми повітря споживаємо,

Як воду.

Наскільки цей процес споживання повітря приносить вам задоволення,

Коли ми усвідомлюємо,

Що це те єдине,

Без чого я не виживу більше хвилини?

Смачне,

Солодке?

Так,

Я дуже хочу інколи.

Але повітря я теж споживаю.

І забув про це.

Як переживати цей процес?

Коли більший об'єм наповнює вашу об'ємність,

Проникаючи через всі границі,

Втікає у вас,

І ви його споживаєте без фізичного смаку.

Але те,

Без чого ми б не виживли,

Без її ж самої смачної ми виживли,

А без споживання повітря — ні.

А цим є моя об'ємність,

Я відчуваю,

Є ще більша об'ємність навколо.

Ця пустотна,

Безкінечна об'ємність,

Газ,

Повітря,

Проникає в мою каплю,

В мій об'єм,

Наповнюючи.

Я смакую ще раз це,

Як смакування,

Це як переживання цього процесу.

Побуття,

Коли великий об'єм знову проникає в менший,

І дає щось,

Що підтримує в меншому об'ємі життя.

Інтуїтивний процес — так,

Я вважаю,

Що це дуже важливий процес,

Інтуїтивний процес,

Так,

Увагу розширили,

Увагу з наповнення спрямували до своєї об'ємності.

Коли пішов видих,

Увагу розширили,

Паузи після видиху з прийняття і себе,

І об'єму безграничні.

А потім знову помічаємо,

Як великий об'єм,

Від землі до атмосфери,

Починає проникати в нашу об'ємність.

І це те,

Що діє найбільше,

Люблячи мене зараз,

Підтримуючи процесом,

Що дає життя.

Те,

Чим ми можемо довіряти.

І зараз розслабте свою увагу,

Не відтворювати форми об'ємів,

Середній і назовній,

Просто присутність в усіх переживаннях себе і життя навколо.

Безнапружній відпустіть розширення,

Візуалізацію форм.

Ви є.

І все,

Що ви робите,

Просто глибоко дивитись,

Нічого не оцінюючи.

Не боїмося,

Коли залипаємо якісь переживання,

Думки,

Але вертаємося до цієї безоцінності,

Просторого проживання,

Коли все є,

І я з цим не з'єднаюся.

Я той,

Хто це переживає.

І це переживання всього безоцінного можна звати усвідомленням.

І зараз я той,

Хто усвідомлює.

Я усвідомлюю,

Я чи не так.

І то я проживає це тіло.

Його особистість,

Що сформоване,

Підтримується тілом на рівні психіки,

Називаємо це ментальне тіло і емоційне.

І то я,

Усвідомлюючи,

Він виражений в цих тілах,

Ментальному і емоційному,

Щоб проживати те життя,

Де ви є.

Але зараз ви той,

Хто усвідомлює.

І як особистість,

Ми бачимо себе з тіла,

І в цих розумових програмах,

І з ними контактуємо зі світом.

Але зараз,

Як я,

Усвідомлюючи,

Якщо прийде той процес,

Коли тіло зникне,

І тепер знаєте шлях,

Що залишиться,

І стан первинного себе і рідного дому,

Тут немає болі,

Тут немає страждань.

Є той,

Хто проживає і може з нами тілитись в будь-яку форму,

Щоб візнавати досвід.

І як може відчуватися я живий?

Інтуїтивне переживання себе,

Інтуїтивне відчуття,

Інтуїтивне переживання себе,

Не з розуму,

Бо розум ви усвідомлюєте,

Яке тіло є,

Думки.

Як відчувається стан я живий?

І цей стан,

Він не змінюється,

Він безкінечно існуючий на рівні свідомості.

Я усвідомлюючи,

Як відчувається,

Що я живий.

Просто бути в інтуїтивному погруженні в глибину себе.

Тут зникло розділення між тим,

Хто переживає цей досвід і самим досвідом.

І коли я запитав вас,

Як ви знаєте,

Що я живий,

Ви,

Певно,

Вже не стосувалися себе тільки з тілом.

Я життя,

Я свідомість,

Що вирожне через це тіло.

І те,

Хто вирожний,

Як відчувається,

Що живий?

І це нелогічне питання,

Що має конкретний відповідь з розуму або не має.

Немає неправильних і правильних відповідей.

І спрямування себе і переживання своєї природи.

Я живий,

Я життя,

Я свідомість.

І ми можемо переживати те глибинно більше,

Ким я являюся.

Але не пояснити,

Але весь є після смаку,

Внутрішньої радости,

Контакту з чимось більшим,

Своєю суттю.

І через тіло важко прожити,

Але можна торкатися до цього.

І чим більше ми торкаємося,

Тим більше впевненийся в житті.

Бо я розпізнаю свою сутність того,

Хто завжди живий,

Того,

Хто завжди залишається і може виражатися в кожну форму,

Але не завжди один.

І той один живе в одне життя.

Єдине,

Безкінечне,

Роздільне,

Без початку і кінця.

Я творець,

Я частинка Його,

Я природа творця,

Що виражена через це тіло і в усіх людях.

Нам потрібно розпізнати це в собі,

В собі знайшовши,

В собі шукати незрозумно.

І тоді буде мир всіх нас.

Бо зараз відчувається єдність,

Я живий як один.

Інколи форма тілесна може дуже сильно загубити,

Але єднання з собою завжди повертає радість і любов,

Спокій.

І ви це переживаєте,

І ви цим зараз є.

Ось цей шлях до себе,

Коли іще одне тіло може зникнути,

Іще одна сформована особистість,

Вона виражена.

Іще одне тіло може зникнути,

Іще одна сформована особистість,

Вона розсиплеться на дрібні шматочки,

І ми аж ніяк неї не являємося,

Але ми її використовуємо і дуже мудро направляємо.

І з цього стану можна черпати мудрість,

Мудрість для особистості.

З глибини себе проявляється на рівень психіки ментального тіла мудрість.

І у вас є спокій,

Бо ви маєте опору в собі,

В себе,

Я живий.

Будьте в цьому стані,

Самодослідження,

Переживання,

Повертайтеся до цього.

Зранку,

Коли прокинувається я є,

Хто це я є,

Що переживає?

Себе,

Я тіло,

Я особистість.

Нехай наслабить мир в вашому серці,

І спокій,

І впевненість в житті.

І це все виразиться в навколишній світ діями.

Я вам дякую за цю присутність і за медитацію.

Reviews

Дуже дякую Вам, Дмитро!🫶🏼
Відчула нарешті такий довгоочікуваний спокій🫂
Виявляється, іноді треба не "більше активності", а навпаки - обрати тишу і спокій